Меню Закрити

Замість висновків

Червень 2010 року видався не найлегшим місяцем у моєму житті. Як і в житті будь-якого випускника у цьому та наступному роках. Найкраще запам’ятовується момент перед входом у школу, де писатимеш тест та момент виходу із неї. Але й це ніщо у порівнянні із моментом, коли ти відкриваєш свою сторінку і бачиш результат тесту. Цей момент – пік річної епопеї, яка забрала не лише час та сили, але й душевний спокій. І дуже не хотілося б в цей момент отримати удар розчарування. Кожен сподівається на певне чудо, навіть, якщо й усвідомлює, що його не станеться.

Коли час наближається до ЗНО, ти активізуєшся максимально. Частіше ходиш до репетиторів, менше починаєш спілкуватися із друзями, засиджуєшся до ночі, щоб ще щось повторити. Поступово нервове напруження збільшується, навіть якщо сам собі в цьому не зізнаєшся. Тим не менш, іншого варіанту немає. Треба робити над собою зусилля і просуватися далі. За своїми відчуттями та відгуками моїх учнів можу сказати, що очікування самого тесту набагато більше викликає стрес, ніж сам тест. Часто чув подібні фрази: «І чому я так хвилювався/хвилювалася? Все було набагато легше, ніж здавалось».  Але так вже влаштоване наше світосприйняття, що невідоме нас лякає. Для кожного випускника таким невідомим є тест, навіть якщо вже цілий рік до нього готуєшся. Потім таким невідомим стане майбутнє навчання в університеті або проживання у гуртожитку. Відчуття відповідальності у різному ступені, але тисне на кожного.

Успішний результат на ЗНО складається із суми двох складових – якості підготовки та особистих здібностей людини. Про останню складову говорити можна окремо, але по суті це стала величина. Здібності гартуються з раннього дитинства і вплинути на це на з вами фактично не можливо. Щодо якості підготовки до тесту та наполегливості, то тут абсолютна залежна від нашої волі величина. Від кожного окремо залежить скільки часу він виділятиме на підготовку, які прикладатиме зусилля у бажанні осягнути ту чи іншу тему. Умовно я б поділив 100% успіху на 80% підготовки та 20% здібностей. 80% знаходяться у наших руках.

Британські науковці, коли аналізували успіх британської армії у Другій світовій війні, стверджували, що великою мірою, війну виграє не той, у кого більше людей або кращі воєначальники. Війну виграє той, хто зуміє на 5% більше економити паливо для своїх літаків при тій самій дальності польотів, чия артилерія буде на 5% стріляти далі, ніж супротивника, солдати на 5% якісніше харчуватися і на 5% швидше пересуватися. Ідея зрозуміла. Потрібно прикладати зусилля, для того, щоб бути кращим, ніж твій опонент. А це досягається не від природніх якостей, а наполегливої праці науковців або дослідників. То ж які б початкові позиції кожен з нас не займав, це не має жодного значення, якщо не працювати. У випадку з тестом маємо дещо схоже. Потрібно бути на 5% кращим від вашого конкурента, щоб пройти туди, куди бажаєте, а не туди, куди вистачить балів.

Після того, як усім стали відомі результати тесту, починається вступна кампанія. І яке це задоволення, коли ти розумієш, що твої позиції у рейтингу на стільки сильні, що дуже мало шансів тебе скинути до низу. І це не результат випадку, удачі, провидіння або долі. Цей результат – наслідок важкої праці,  ніщо просто так з неба не впало. Ми завжди отримуємо те, що заслужили, як би нам не хотілось дорікати на вселенську несправедливість. То ж будемо ставати кращими. Принаймні на 5 %, ніж інші. І тоді результат не розчарує.

Глава 3      Додаткові матеріали